⭐️🌟Rok Świetlny rozpoczęliśmy na początku stycznia zapaleniem neonu na fasadzie Centrum Sztuki WRO. Ta rzucona żartem fraza stała się hasłem przewodnim dla naszych działań w 2022 roku. W kolejnych wydarzeniach eksplorowaliśmy mikro- i makrokosmosy, wypalaliśmy piksele, wypełnialiśmy światłowody danymi, oświetlaliśmy tropy i wyciągaliśmy nasze archiwa na światło dzienne.
‏‏‎
Wchodząc w 2023 nie gasimy światła, tylko podświetlamy przestrzeń galerii interaktywnymi instalacjami i obiektami, które rozjaśnią nam drogę w kierunku Biennale WRO 2023⚡️
‏‏‎ ‎
‏‏‎

‎

Oprócz oryginalnych i premierowo prezentowanych instalacji (Attention: Light! v. 3.0 Pawła Janickiego) oraz reliktów post-apokalipsy (Post-Post-Apocalypsis kolektywu Dæd Baitz) wybraliśmy się na eksplorację naszych archiwów i Kolekcji WRO w poszukiwaniu nie tyle kompletnych dzieł, co pozostałości, części zamiennych, czy prototypów. Cały proces nabrał trochę mad-maksowego charakteru, kiedy szukaliśmy skarbów na złomowiskach sztuki mediów. Każdy z przedmiotów jest arte-faktem oczyszczonym ze statusu śmiecia i ukontekstowionym z archeologiczną precyzją. Tropiliśmy własne ślady, jednocześnie rekonstruując nasz własny timeline sztuki mediów. Bo kolejnym etapem naszej ekspedycji było przyporządkowanie znalezionych elementów do wideodokumentacji prezentujących dzieła, z których pochodziły nasze arte-fakty. Wszystko zgodnie z ideą ekologii danych i w sprzeciwie wobec nadprodukcji. Zamiast dopracowanych i starannie wyreżyserowanych montaży zdecydowaliśmy się pokazać nigdy nie wykorzystane zdjęcia, surowe materiały, które setkami gigabajtów zalegają na naszych serwerach.
Z tego wszystkiego powstało interaktywne trashowe laboratorium, badające skrawki informacji wyrwanych z kontekstu. Panorama wystawy jest jak postapokaliptyczny krajobraz, z którego próbujemy odtworzyć jakiś postrzępiony kawałek historii. A że Rok Świetlny został naszym hasłem przewodnim – dlatego wystawa się błyszczy. Świeci światłem odbitym od pozostałości po procesach twórczych. W duchu upcyclingu – nic nie ginie. Wszystko zostaje na orbicie. Wciąż nie posiadamy odpowiedniej technologii do radzenia sobie z pozostałościami. A skoro nie można się ich pozbyć, a tym bardziej ignorować, może trzeba po prostu na nie patrzeć, nie omijać ich wzrokiem, tylko nadać im sens. Nie wyrzucać, a wykorzystać. Bo każda taka pozostałość jest nośnikiem dla treści odnawialnych. W zależności od swojego położenia względem horyzontu zdarzeń i tego, jakie i czyje światło jest w stanie w danym momencie odbić.
‏‏‎ ‎‏‏‎ ‎
‏‏‎ ‎
⚪️Częścią wystawy są coczwartkowe spotkania w trash-labie, podczas których będziemy badać zagadnienia arte-faktów, ekologii danych i lat świetlnych, które przed (albo za) nami.
‏‏‎ ‎
‏‏‎ ‎
🖇koncepcja i opracowanie: Dagmara Domagała & Paweł Janicki👀
‏‏‎ ‎‏‏‎ ‎
-eng-
‏‏‎ ‎
‏‏‎ ‎
⭐️🌟We started the Light Year at the beginning of January by switching on a neon sign on the façade of the WRO Art Center. This phrase, thrown as a joke, became the watchword for our activities in 2022. In the following events, we explored micro- and macrocosms, burned pixels, filled fibre optics with data, illuminated clues and brought our archives into the light.
As we enter 2023, we are not turning off the lights, but illuminating the gallery space with interactive installations and objects that will light our way towards the WRO 2023 Biennale⚡️
‏‏‎ ‎‏‏‎ ‎
‏‏‎ ‎
In addition to original and premiere installations (Attention: Light! v. 3.0 by Paweł Janicki) and relics of the post-apocalypse (Post-Post-Apocalypsis by the Dæd Baitz collective), we went on an exploration of our archives and the WRO Collection in search not so much of complete works as remnants, spare parts or prototypes. The whole process took on a bit of a Mad-Max feel as we searched for treasures in media art junkyards. Each object is an arte-fact purged of its junk status and contextualised with archaeological precision. We were tracing our own footprints while reconstructing our own media art timeline. Because the next stage of our expedition was to assign the elements we found to video-documentations presenting the works from which our arte-facts came. All in line with the idea of data ecology and in opposition to overproduction. Instead of elaborate and carefully directed montages, we decided to show never-used photographs, raw material that by hundreds of gigabytes is lying on our servers.
From all of this, an interactive trash-lab was created, examining scraps of information out of context. The panorama of the exhibition is like a post-apocalyptic landscape from which we are trying to reconstruct some jagged piece of history. And since the Light Year has become our watchword – that is why the exhibition shines. It shines with the light reflected from the remnants of creative processes. In the spirit of upcycling – nothing is lost. Everything stays in orbit. We still do not have the right technology to deal with the residues. And if you can’t get rid of them, let alone ignore them, maybe you just have to look at them, not look past them, but make sense of them. Not throw them away, but use them. Because every such remnant is a vehicle for renewable content. Depending on its position in relation to the event horizon and what and whose light it is able to reflect at any given moment.
‏‏‎ ‎‏‏‎ ‎
‏‏‎ ‎
⚪️Part of the exhibition are Thursday meetings in the trash-lab, during which we will explore issues of arte-facts, data ecology and the light years ahead (or behind) us.
🖇concept and development: Dagmara Domagała & Paweł Janicki👀
‏‏‎ ‎
‏‏‎ ‎
-ua-
‏‏‎ ‎
‏‏‎ ‎
⭐️🌟Ми розпочали світловий рік на початку січня, ввімкнувши неонову вивіску на фасаді Центру Мистецтв WRO. Ця фраза, кинута жартома, стала гаслом нашої діяльності у 2022 році. Під час наступних заходів ми досліджували мікро-та макросвіт, спалювали пікселі, заповнювали волоконну оптику даними та витягували наші архіви на світло.
Вступаючи в 2023 рік, ми не вимикаємо світло, а освітлюємо простір галереї інтерактивними інсталяціями та об’єктами, які освітлять нам шлях до бієнале WRO 2023⚡️
‏‏‎ ‎‏‏‎ ‎
‏‏‎ ‎
На додаток до оригінальних і прем’єрних інсталяцій Attention: Light! v. 3.0 Павла Яницького) і реліквіям постапокаліпсису (Post-Post-Apocalypsis від dæd Baitz collective), ми досліджували наші архіви і колекцію WRO в пошуках не стільки повних робіт, скільки залишків, запасні частини або прототипи. Весь процес трохи нагадував Божевільного Макса, коли ми шукали скарби на звалищах медіа-мистецтва. Кожен об’єкт-це артефакт, очищений від непотрібного статусу та контекстуалізований з археологічною точністю. Ми відстежували власні сліди, реконструюючи власну шкалу медіа-мистецтва. Тому що наступним етапом нашої експедиції було присвоєння знайдених елементів відеодокументаціям, що представляють роботи, з яких взяті наші артефакти. Все це відповідає ідеї екології даних і протистоїть перевиробництву. Замість продуманих і ретельно зрежисованих монтажів ми вирішили показати ніколи не використовувалися фотографії, необроблений матеріал, який сотнями гігабайт лежить на наших серверах.
З усього цього була створена інтерактивна сміттєва лабораторія, що досліджує уривки інформації поза контекстом. Панорама виставки схожа на постапокаліптичний пейзаж, за яким ми намагаємося реконструювати якийсь нерівний фрагмент історії. І оскільки світловий рік став нашим девізом – ось чому виставка сяє. Він сяє світлом, відбитим від залишків творчих процесів. У дусі upcycling-нічого не втрачено. Все залишається на орбіті. У нас все ще немає відповідної технології для обробки залишків. І якщо ви не можете позбутися від них, не кажучи вже про те, щоб ігнорувати їх, можливо, вам просто потрібно поглянути на них, не дивитися повз них, а розібратися в них. Не викидайте їх, а використовуйте. Тому що кожен такий залишок є засобом для поновлюваного контенту. Залежно від його положення по відношенню до горизонту подій і від того, який і чий світло він здатний відображати в будь-який даний момент.
‏‏‎ ‎‏‏‎ ‎
‏‏‎ ‎
⚪️Частиною виставки є зустрічі по четвергах в trash-lab, під час яких ми будемо вивчати питання артефактів, екології даних і світлових років попереду (або позаду) нас.
🖇концепція та розробка: Дагмара Домагала та Павло Яніцький👀